Перші неушкоджені могили в Гьобеклі-Тепе переписують історію давнього храму

Дослідницька група на чолі з Юлією Грескі з Німецького археологічного інституту опублікувала результати розкопок, які можуть стати переломним моментом у розумінні природи цієї пам’ятки. Вперше було знайдено не фрагменти кісток, а повноцінні поховання: яму з рештками жінки, юнака та дівчинки-підлітка, а також окрему могилу з тілом молодої жінки, покладеного у зігнутому положенні.

Радіовуглецеве датування показало, що ці поховання були зроблені приблизно між 8700 і 8000 роками до н. е. Для порівняння, сам комплекс споруджувався етапами протягом періоду від 9600 до 8200 року до нашої ери. Раніше в засипках будівель траплялися лише окремі кісткові залишки, що породжувало версії про спеціальні ритуали поводження з мертвими.

Нові дані пропонують більш прагматичне пояснення наявності людських останків. Стан знайдених кісток — переломи, кальцієві відкладення та сліди гризунів — ідентичний тим фрагментам, що їх раніше вивчали у завалах. Це дозволяє припустити, що частина матеріалу потрапила всередину споруд через природну ерозію та зсуви ґрунту з навколишніх могил.

Ключовим висновком дослідників стає можливість того, що люди не просто приходили сюди на церемонії, а постійно проживали на території комплексу. Наявність сімейних або спільних поховань є сильним аргументом на користь осілого способу життя мисливців-збирачів у цьому регіоні.

Що це означає

Для історії це означає, що межа між «храмом» і «поселенням» у пізньому палеоліті була значно розмитішою, ніж вважалося досі. Гьобеклі-Тепе може бути не просто духовним центром, а й житловим простором.

Звичайному читачеві варто усвідомити, що уявлення про первісну людину як кочівника, який будував монументи лише для релігійних потреб, поступово змінюється. Цей комплекс демонструє складність соціальних структур навіть до винаходу землеробства.