Два десятиліття на чолі: Україна поступилася Росії лідерством в експорті олії

За вересневими даними, у сезоні 2025/2026 маркетингового року Україна експортувала 4,036 млн тонн соняшникової олії, тоді як Росія вийшла на 4,2 млн тонн. Це розірвало багаторічну послідовність: з 2005/2006 до 2024/2025 МР саме українські виробники були найбільшими постачальниками на світовому ринку.

У попередньому сезоні Україна ще зберігала перевагу: 4,744 млн тонн експорту проти 4,2 млн тонн у РФ. Проте в поточному році показник України знизився, а Росія утримала той самий обсяг. Попередній прогноз на 2026/2027 МР передбачає відновлення українського експорту до 5 млн тонн, але Росія закладена трохи вище — 5,1 млн тонн.

Виробництво також демонструє різницю в масштабах. У 2025/2026 МР Україна переробила 4,515 млн тонн олії, тоді як Росія — 6,897 млн тонн. На наступний сезон очікується зростання до 5,418 млн тонн в Україні та 7,806 млн тонн у РФ.

На тлі цих цифр головним ризиком лишається безпека виробничої й портової інфраструктури. Російські удари фіксувалися на заводах і терміналах у Південному, Чорноморську, Одесі та Дніпрі. Зокрема, пошкоджувалися потужності Allseeds, Kernel і Bunge, а також портові резервуари для олії; одну з останніх атак зафіксовано 10 вересня в Дніпрі.

Окрім прямих руйнувань, війна блокує звичайні експортні маршрути. Через обстріли зернових та олійних терміналів у чорноморських портах морська логістика для агропродукції фактично паралізована. З 21 липня в українські морські порти не заходило жодне судно, тому влада обговорює відновлення альтернативних «шляхів солідарності».

Для ринку це означає не лише втрату символічного першого місця, а й тиск на ціни, переробні потужності та доходи фермерів. Якщо експортні маршрути залишатимуться нестабільними, навіть прогноз на зростання виробництва може не перетворитися на збільшення продажів.

Що це означає

Втрати лідерства означають, що Україна більше не може автоматично вважатися найбільшим світовим постачальником соняшникової олії. Для аграріїв це сигнал: конкурентоспроможність залежатиме не лише від врожаю, а й від захисту заводів, портів і логістики.

Для покупців і переробників зміна також важлива, бо зростає ризик перебоїв із поставками та волатильності цін. Повернення позицій можливе за умови стабільного експорту, відновлення інфраструктури та диверсифікації маршрутів.