Новий запит Києва на мільярди ставить ЄС перед складним вибором

На засіданні донорів у штаб-квартирі Єврокомісії українська делегація представила оновлені потреби країни. Міністр фінансів Сергій Марченко повідомив, що навіть після врахування обіцяної двосторонньої допомоги та планованих траншів від ЄС, Київ зіткнувся з критичною нестачею коштів. Для покриття військових витрат та забезпечення функціонування держави у 2026–2027 роках потрібні десятки мільярдів євро понад уже узгоджені суми.

Причинами такого дисбалансу стали інтенсивні російські бомбардування, які зменшили податкові надходження, а також блокада експорту зерна через Чорне море. Ці фактори суттєво вдарили по валютній стабільності України. Водночас європейські дипломати висловлюють роздратування, порівнюючи ситуацію з «поливанням пустелі», особливо на тлі того, що США припинили фінансову підтримку після повернення Дональда Трампа до влади.

Політичний контекст для прийняття рішення є надзвичайно складним. ЄС готується до наступного багаторічного бюджету, де Німеччина та група «ощадливих» країн вимагають скорочення витрат. Крім того, у Франції, Іспанії, Польщі та Італії наближаються вибори, на яких питання допомоги Україні стане одним із ключових аргументів для правопопулістських кандидатів, таких як Марін Ле Пен.

Брюссель поки що займає позицію очікування, перекладаючи акцент на необхідність реформ в Україні. Комісар ЄС Марта Кос наголосила, що виплата частини коштів залежить від прогресу в боротьбі з корупцією. Водночас українська сторона зазначає, що деякі вимоги щодо нових податків є неприйнятними в умовах воєнного часу, коли бізнес і так переживає важкі часи.

Що це означає

Для України це означає ризик затримки або скорочення майбутніх траншів, якщо не буде знайдено альтернативні джерела фінансування. Це може призвести до нестабільності бюджету та обмеження можливостей оборони.

Для ЄС ситуація створює прецедент постійного перегляду фінансових зобов’язань. Дебати щодо конфіскації заморожених російських активів можуть знову загостритися, оскільки це залишається єдиним реальним варіантом покрити дефіцит без прямого збільшення внесків громадян країн-членів.