За словами науковиці, найбільшу тривогу викликають наслідки повернення військовослужбовців до цивільного життя в умовах, коли держава не зможе гарантувати їм рівень оплати праці та умови, які відповідали б їхнім очікуванням. Лібанова підкреслила критичний момент: коли обмеження на виїзд для чоловіків припинять дію, вони опиняться перед вибором — залишатися в Україні без стабільної роботи чи шукати кращі перспективи там, де вже перебувають їхні дружини та діти.
«Ми не зможемо запропонувати їм роботу, яку вони вважатимуть гідною, та зарплату, яку вони вважатимуть прийнятною. І тоді виникає питання: а де возз’єднаються українські сім’ї – в Україні чи за її межами? Я дуже боюся, що з’явиться друга, так звана чоловіча міграційна хвиля», — заявила Елла Лібанова під час 10-го Українського жіночого конгресу.
Оцінки демографів щодо потенційного масштабу цієї хвилі є тривожними. Ще у серпні 2026 року Лібанова прогнозувала, що після завершення війни та відновлення свободи пересування за кордон можуть виїхати ще 500–600 тисяч українських чоловіків. Основним фактором тут виступає саме економічний стан: наявність стабільного працевлаштування, можливості забезпечити родину житлом та конкурентоспроможний рівень доходів.
Водночас експертка застерігає від очікувань масового повернення біженців одразу після закінчення бойових дій. Рішення мільйонів людей залишитися або повернутися залежатиме від комплексних умов: реальної безпекової ситуації, доступності житла та перспектив побудови кар’єри на батьківщині. Наразі демографічна ситуація в країні залишається складною: за останніми даними, чисельність населення на підконтрольній території України скоротилася до приблизно 28,5 млн осіб станом на середину 2026 року.
Контекст
Цифра 28,5 млн осіб фіксує подальше погіршення демографічних показників порівняно з попередньою оцінкою в 29 млн. Головною причиною такого спаду стала не стільки пряма втрата життів внаслідок бойових дій, скільки тривала міграція населення. Раніше інститут оцінював кількість мешканців контрольованої території в 31,5 млн, що свідчить про втрату близько 3 млн людей лише за останній період спостережень.
За даними Євростату, станом на кінець серпня 2026 року статус тимчасового захисту в країнах ЄС мали 4,43 млн українців. Найбільші громади сформувалися в Німеччині (майже 1,3 млн), Польщі (понад 939 тис.) та Чехії (понад 398 тис.). Важливою деталлю є гендерний розподіл серед отримувачів захисту: дорослі жінки становили 43,6%, чоловіки — 27,3%, а неповнолітні — 29,1%. Це означає, що значна частина чоловіків уже перебуває за кордоном або чекає на можливість легалізувати свій статус після скасування мобілізаційних обмежень.
Що це означає
Для рядового українця ця новина означає необхідність переглянути свої життєві стратегії. Якщо ви плануєте повернення з-за кордону, варто враховувати, що ринок праці може бути перевантажений конкуренцією за вакансії з низькою оплатою, а соціальна інфраструктура (житло, медичне обслуговування) може не витримати різкого зростання попиту.
Для тих, хто залишається в Україні, це сигнал про те, що державі доведеться терміново адаптувати економічну політику. Без створення нових робочих місць із зарплатами, конкурентними до європейських, ризик втрати трудоспособного чоловічого населення стане реальністю, що вплине на пенсійну систему, оборонний потенціал та загальний темп відновлення країни. Ключовим буде питання не «чи повернуться люди», а «чи буде кому працювати в Україні».







Коментарі
Коментарів ще немає. Будьте першим!
Залишити коментар
Коментування буде доступне найближчим часом.