PAC-2 GEM-T: чому простіша ракета Patriot може стати ключем до локалізації в Україні

Річ не в найновіших перехоплювачах Patriot, а в ракетах PAC-2 GEM-T. Вони з’явилися ще у 2002 році й уражають балістичні цілі через близький підрив із уламковим полем. Через це вони поступаються за точністю PAC-3 MSE, проте мають суттєву перевагу — їх легше виробляти.

Ключовий компроміс полягає у співвідношенні якості й масовості. Імовірність ураження балістичної цілі ракетою PAC-2 GEM-T оцінюють приблизно у 60%, тоді як у сучаснішої PAC-3 MSE — у 80–90%. Тож для гарантованого знищення однієї цілі можуть знадобитися щонайменше дві менш досконалі ракети.

Саме конструктивна простота може стати вирішальною. На відміну від PAC-3 MSE, ракета PAC-2 GEM-T не потребує активної радіолокаційної головки самонаведення, газодинамічної системи поперечного маневрування та двоімпульсного твердопаливного двигуна. Усі ці вузли ускладнюють і подорожують виробництво.

Показово, що Німеччина планує випускати близько 180 таких ракет на рік, тоді як складання PAC-3 MSE у Японії обмежене приблизно 30 одиницями на рік. Різниця пояснюється залежністю складнішої ракети від дефіцитних компонентів.

Теоретично під «менш сучасною версією» може йтися й про майбутню PAC-3 ACE — спрощену ракету, яка нібито коштує приблизно вдвічі дешевше. Проте її перший випробувальний пуск запланований лише на початок 2028 року, тому до серійного виробництва ще далеко.

За такої логіки найреалістичнішим варіантом локалізації для України виглядає саме PAC-2 GEM-T. Вона не найкраща за ефективністю, але може швидше заповнити потребу в перехоплювачах завдяки простішій технології та більшому потенціалу масового випуску.

Що це означає

Для України це потенційний крок від закупівлі готових боєприпасів до власного виробництва складних ракет. Навіть якщо PAC-2 GEM-T поступатиметься за точністю, локалізація може зменшити залежність від поставок і прискорити нарощування запасів Patriot.

Водночас важливо розуміти компроміс: нижча ймовірність ураження означає потребу в більшій кількості ракет на одну ціль. Тому без великих серійних потужностей і стабільного постачання компонентів така ліцензія сама по собі не гарантуватиме повітряної безпеки.