Дипломатичний жест чи піар-хід? Як Трамп зустрічав Сі Цзіньпіня в Вашингтоні

Візит глави КНР до столиці США розпочався не з офіційної резиденції, а зі спільної бази Ендрюс, де американська сторона вирішила підкреслити особливий статус гостя. Трамп разом із першою леді Меланією особисто чекали на Сі та його дружину Пен Ліюань біля сходів їхнього літака. Для цього було підготовлено масштабну церемонію: тридцятиметрова червона доріжка, почесна варта та прольоти стратегічних бомбардувальників B-1 над головами високопосадовців.

Журналісти звернули увагу на схожість цієї сцени з подіями минулого літа, коли росіяни отримали подібний рівень уваги під час прибуття путіна на військову базу в Анкориджі. Тоді цей жест сприймався як спроба легітимізувати російського диктатора в очах світу. Наразі ж аналогічна демонстрація поваги щодо Пекіна свідчить про бажання адміністрації Трампа показати, що вона здатна домовлятися з найскладнішими геополітичними конкурентами через особисту дипломатію.

Політичний контекст зустрічі визначається продовженням так званого «торговельного перемир’я». Під час зустрічі міністр фінансів США Скотт Бессент підтвердив, що сторони погодилися відкласти запровадження нових мит до січня наступного року. Це рішення дає лідерам час для переговорів на майбутніх міжнародних самітах, однак експерти зазначають, що значна частина програми візиту присвячена саме символічним жестам, а не вирішенню глибинних суперечностей щодо штучного інтелекту або статусу Тайваню.

Сам Трамп після повернення до Білого дому висловив задоволення ходом зустрічі, назвавши гостей «неймовірними людьми». Його дружина Меланія раніше пояснювала такий формат привітання необхідністю виявити максимальну повагу до іноземних лідерів на американській землі. Водночас президент США не приховував свого бажання вражити публіку новими елементами архітектури Білого дому, хоча деякі об’єкти, як-от велика бальна зала, залишилися незавершеними.

Що це означає

Цей прецедент сигналізує про зміну стилю американської дипломатії під керівництвом Трампа, де особисті стосунки та візуальна помпезність стають важливішими за традиційні протокольні норми. Для Китаю це шанс продемонструвати свій глобальний статус без необхідності йти на суттєві поступки в торгівлі чи безпеці.

Для України та інших країн, що протистоять авторитарним режимам, така демонстрація «теплих» стосунків між Вашингтоном і Пекіном може бути тривожним сигналом. Вона натякає на те, що адміністрація США готова жертвувати принципами заради короткострокових угода або іміджевих ефектів, повторюючи помилки комунікації, яка раніше використовувалася для покращення репутації путіна.