Схема «Долґов-Литва»: ГУР розкрило механізм обходу санкцій російськими аграріями

Згідно з даними розвідки, ключовими фігурами справи є Олександр і Дмитро Долгови — власники холдингу «Долґов Ґрупп». Цей агропромисловий гігант контролює понад половину сільськогосподарських угідь у Калінінградському ексклаві. Компанія спеціалізується на вирощуванні зернових, тваринництві та переробці продукції, щорічно виробляючи понад 300 тисяч тонн зерна. Для логістики вони мають власний залізничний парк та елеваторні потужності, що дозволяє ефективно експортувати пшеницю, кукурудзу, ріпак та інші культури на європейський ринок.

Попри те, що сам холдинг формально не перебуває під санкціями, його діяльність має прямий зв’язок із бюджетом держави-агресора. Податкові надходження та системна матеріальна підтримка підрозділів окупаційних військ роблять цей бізнес частиною військової машини РФ. Саме тому ГУР звернуло увагу на іншу структуру — литовську компанію UAB Dognus, засновниками якої у 2012 році виступили брати Долгови.

Фінансова звітність UAB Dognus демонструє аномальне зростання активів саме після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Якщо у 2021 році активи компанії становили близько €7,5 млн, то вже у 2022 році вони стрибнули до майже €43 млн. Готівкові кошти збільшилися з €86,7 тис. до €23,2 млн, а загальна виручка сягнула €55,1 млн. Такий різкий сплеск свідчить про зміну ролі цієї фірми в глобальних торговельних ланцюгах.

Особливо показовою є динаміка транскордонних операцій. З 708 імпортно-експортних угод, зафіксованих протягом 2018–2023 років, 674 були здійснені лише в період з січня 2022 по січень 2023 року. Розвідка вважає, що Долгови використали цю юрисдикцію ЄС як «тіньову» платформу для накопичення капіталу та обходу обмежувальних заходів, продовжуючи торгувати російським зерном через посередницькі схеми.

Що це означає

Цей кейс ілюструє складність санкційної політики ЄС: навіть коли великі корпорації формально уникають прямих обмежень, їхні власники можуть створювати мережі офшорних або проміжних компаній у країнах-членах Євросоюзу. Це дозволяє їм зберігати доступ до західних ринків та банківської системи, одночасно фінансуючи воєнні дії своєї держави через податки та благодійні внески для армії.

Для українського суспільства та міжнародних партнерів це сигнал про необхідність глибшого аудиту власників кінцевих бенефіціарів у європейських реєстрах. Виявлення таких схем є важливим кроком до перекриття фінансових каналів, які живлять російську агресію.