Лікарні без світла й води: чи встигає Київ забезпечити автономність медицини перед зимовим викликом?

У Комплексному плані стійкості Києва пріоритетом визначено перехід медичних закладів на повну енергонезалежність. Це означає не лише наявність резервного електроживлення, а й гарантії водопостачання та опалення навіть за умов руйнування централізованих комунікацій. До так званої «спроможної мережі» входять 21 заклад, включаючи клінічні лікарні, онкодиспансери та перинатальні центри, де відключення світла може коштувати життів.

Основу енергетичної безпеки складають дизель-генератори та системи накопичення енергії. На ці потреби місто виділило майже 49,6 млн грн, окрім того, заклади отримали або придбали 132 дизель-генератори. Деякі лікарні, як-от КМКЛ №12, вже експлуатують сонячні електростанції з акумуляторами. Однак досвід січня 2026 року показав вразливість системи: після ворожої атаки генератор потужністю 400 кВт у лікарні швидкої допомоги не запустився, змусивши хірургів працювати при ліхтариках, поки не підвезли додаткове обладнання.

Автономне водопостачання реалізується переважно через буріння свердловин. Станом на початок року їх мали 13 закладів мережі, а на розширення цієї програми виділили 87 мільйонів гривень. Водночас моніторинг тендерів виявив диспропорції: якщо більшість установ завершили роботи раніше, то окремі лікарні, наприклад КМКЛ №6, оголошували закупівлі лише у вересні з терміном виконання до кінця грудня. Це ставить під сумнів досягнення цільового показника у 100% автономності до кінця жовтня.

Щодо теплопостачання, стратегія базується на двох напрямках: реконструкція внутрішніх систем для швидкого підключення до мобільних дизельних котелень та встановлення модульних твердопаливних установок. Міський парк налічує близько 69 мобільних котелень, які вже випробували в реальних умовах під час атак взимку та восени. Цей інструмент дозволяє підтримувати температуру у приміщеннях приблизно добу, доки не буде відновлено штатне тепломережу.

Що це означає

Для пацієнтів це означає, що ризик перебоїв у наданні критичної допомоги (операції, ШВЛ) суттєво знизився порівняно з попередніми роками, але не зник повністю. Наявність резервів залежить від конкретної лікарні та її технічного стану.

Ключовим тестом стане тривала відсутність зовнішніх ресурсів. Остаточна готовність визначається не кількістю купленого обладнання, а тим, чи зможе персонал оперативно задіяти всі ланцюги автономного живлення в момент аварійного знеструмлення без фатальних затримок.