Від імпорту до суверенітету: чому Україні терміново потрібні власні реактивні двигуни

До 2022 року українська школа двигунобудування, спадкоємниця радянських традицій «Мотор Січі» та КБ «Івченко-Прогрес», мала потужний інженерний потенціал, але не мала ринку збуту на тисячі одиниць продукції. Попит задовольнявся закупівлями з Чехії, Китаю та Росії. Війна змінила все: для протидії масованим обстрілам Україні знадобилися тисячі крилатих ракет, ударних БПЛА та перехоплювачів, які працюють саме на реактивній тязі.

Експерти зазначають, що проблема не в неможливості сконструювати двигун, а у складності налагодження конвеєрного виробництва в умовах воєнного часу. Великі підприємства є цілями для ворожих ударів, а логістичні ланцюги постачання комплектуючих залишаються вразливими. Антон Земляний, аналітик Центру безпеки та співпраці, виділяє три ключові бар’єри: захищеність потужностей, дефіцит ресурсної бази та дефіцит матеріалів і компонентів.

Одним із піонерів цього процесу стала компанія Fire Point, яка розробила власний турбореактивний двигун для ракети FP-5 Flamingo. Розробка ведеться спільно з КБ, що створило АІ-25. За словами CEO компанії Ірини Терех, створення такого агрегату значно складніше, ніж виготовлення самої ракети, через високу технологічність та залучення багатьох суміжників. Серійне виробництво планується запустити після завершення випробувань у 2026 році.

Перехід на реактивні двигуни дає тактичну перевагу: швидкість таких безпілотників скорочує час реакції ворожої ППО, ускладнюючи перехоплення. Хоча такі системи дорожчі за поршневі аналоги, їхня ефективність проти сучасних засобів протиповітряної оборони робить економічно виправданою стратегію насичення повітряного простору швидкими цілями. Це також створює додаткове фінансове навантаження на росію, змушуючи її витрачати дорогі радарні комплекси та ракети для захисту.

Повний локалізаційний цикл всередині країни може бути ризикованим через загрозу знищення заводів. Тому оптимальною моделлю експерти вважають гібридний підхід: Україна зберігає контроль над інтелектуальною власністю, дизайном та фінальним тестуванням, а частину виробничих потужностей або постачання матеріалів розміщує у країнах-партнерах ЄС. Це дозволяє мінімізувати політичні та логістичні ризики.

Що це означає

Створення власних реактивних двигунів означає кінець епохи залежності від експортних обмежень інших країн та гарантію стабільних поставок озброєння навіть у разі блокування міжнародних ланцюгів постачання.

Для читача це сигнал про те, що Україна рухається від патріотичного волонтерства до високотехнологічної промислової армії, здатної самостійно генерувати стратегічну зброю великої дальності.