Золото замість нафти: Росія вперше з 1998 року розпродає резерви через бюджетну кризу

Ситуація з російськими фінансами демонструє глибоку структурну нестабільність. За даними видання The Moscow Times, монетарна влада РФ змушена покривати витрати війни та соціальні зобов’язання не за рахунок податкових надходжень, а шляхом безпрецедентної емісії активів із резервів. Лише у вересні обсяг золотих запасів скоротився на 6,2 тонни, опустившись до рівня 72,8 млн тройських унцій. Це найнижчий показник від кінця 2019 року, що свідчить про виснаження «подушки безпеки» Кремля.

Агреговані цифри вражають навіть досвідчених аналітиків. З грудня минулого року було продано близько 62 тонн золота. Для порівняння: під час фінансового дефолту 1998 року, який вважається одним із найтяжчих моментів в історії сучасної Росії, резерви зменшилися лише приблизно на 50 тонн. Тоді ж ціна нафти була критично низькою, але тепер ситуація ускладнюється санкційним тиском та втратою традиційних ринків збуту енергоносіїв.

Головним драйвером продажів є різке падіння нафтогазових доходів, які формують основу російського бюджету. Через це дефіцит казни у 2026 році прогнозується на рівні 7,3 трлн рублів — удвічі більше за початкові урядові оцінки. Щоб запобігти колапсу платоспроможності, влада використовує активи Фонду національного добробуту (ФНБ), перетворюючи накопичене золото на живі гроші для покриття поточних потреб.

На тлі закриття західних ринків, зокрема Лондонської асоціації ринків дорогоцінних металів (LBMA) для російського золота, експортні потоки змінили напрям. Основним покупцем став Китай. За період січень–липень через Гонконг було імпортовано близько 100 тонн російського золота, що втричі перевищує обсяги аналогічного періоду попереднього року. Financial Times оцінює загальний обсяг вивезеного через цю схему металу з початку повномасштабного вторгнення у $35 млрд.

Що це означає

Для глобального ринку це означає, що Росія поступово втрачає свою стратегічну фінансову стійкість. Розпродаж резервів не вирішує проблему дефіциту системно, а лише тимчасово «латкає» діру в бюджеті, роблячи економіку більш вразливою до майбутніх шоків.

Зростання частки Китаю як покупця російських ресурсів (не лише нафти, а й золота) свідчить про глибшу інтеграцію цих двох економік у тіньовий сектор світового фінансування. Це ускладнює ефективність санкцій, оскільки Москва знаходить альтернативні канали для конвертації активів у валюту.